Menu
Rainbow

Queen

Історія

Заснування (1968–1971)

1968 — 1971 — Незважаючи на те, що група під назвою «Queen» з'явилася в 1970 році, почалося все 1968-го. Саме тоді Брайан Мей і Тім Стаффел, студенти «Імперіал коледжу» в Лондоні, вирішили зібрати власну групу. Щоб знайти барабанщика, Брайан вирішив повісити в коледжі оголошення. На нього відгукнувся Роджер Тейлор, який навчався там же на медичному факультеті. Його прослухали і прийняли в групу, яка отримала назву «Smile». Через рік після заснування, «Smile» і «Mercury Records» уклали контракт і тоді ж перші записалися в студії звукозапису, «Trident Studios». У 1969 році виходить перший і останній альбом групи під назвою «Getting Smile», а в Японії випущений сингл «Polar Bear». У той період ця подія залишилася непоміченою, проте надалі «Getting Smile» став предметом жадання всіх квіноманів. Саме в цей час Тім Стаффел представив групі Фредді Булсара, разом з яким навчався в Ілінгському коледжі мистецтв. «Smile» Фредді дуже сподобалася. Проте вже в 1970 році учасники групи вирішили, що майбутнього у них немає, тому Тім перейшов в іншу групу — «Humpy Bong». Однак Фредді в цей же час залишає групу «Wreckage», де він грав, і приєднується до Брайана і Роджера. У цей момент і почалося народження легенди під назвою «Queen». Прізвище Фредді змінюється з Булсара на Мерк'юрі, а назва групи — на «Queen». Незабаром група дала свій перший концерт в коледжі «Kingston Polytechnic» (Лондон). Четвертий учасник — Джон Дікон з'явився тільки в лютому 1971 року, після того як група змінила шістьох тимчасових бас-гітаристів. Група почала репетирувати і навіть дала кілька концертів в «Імперіал коледжі». Там же проходили і репетиції. Одного разу групу попросили протестувати нову студію звукозапису «De Lane Lea». В обмін їм дозволялося зробити власні пробні записи. «Queen» вирішили скористатися такою можливістю. У тому ж році підписано контракт на запис, менеджмент і публікацію з «Trident», причому заробляли музиканти в тиждень всього по 60 фунтів. Запис першого альбому групи в «Trident Studios» проходила в «down time», тобто в той час, коли студія нікому не потрібна.

«Queen», «Queen II» і «Sheer Heart Attack» (1972–1974)

1972 — в кінці року «Queen» підписує контракт з «EMI».

1973 — між «Trident» та «EMI» укладено договір щодо «Queen», а в липні того ж року виходить перший альбом групи з однойменною назвою «Queen». Після цього групі запропонували зробити тривалу перерву в записах, щоб відправитися в перший гастрольний тур під заступництвом групи «Mott The Hoople». Тур розпочався в листопаді в Лідсі. За спогадами очевидців, «Queen» здавалися «більше, ніж просто групою на розігріві».

Sheer Heart Attack (1974)

На початку червня 1974 року «Queen» почала репетирувати композиції для нового альбому в студії «Рокфілд» в Уельсі, пишучи додатковий матеріал в процесі запису. Однак Брайану Мею все ще дуже нездужалося, йому бувало так погано, що часто був змушений віддалятися через приступи нудоти.

15 липня почалися записи у повну силу, однак вони несподівано зірвалися після того, як Брайана Мея довелося терміново відправити до лікарні Кінгз-коледжу, цього разу з ним скоїлася інша біда: загострення виразки дванадцятипалої кишки. Невідкладна операція пройшла успішно, але хворому був потрібний відновлювальний період, що для «Queen» означало вимушений простій і скасування запланованого на вересень турне по США. Мей був в стані крайньої депресії (на його місці можна було подумати, що його зурочили) і був переконаний, що група викине його зі складу. Однак про це ніхто не думав; за допомогою Роя Томаса Бейкера (якого до того часу вже прозвали «п'ятий королевич») групі вдалося записати альбом до кінця, залишаючи прогалини для наступних гітарних партій Брайана (що на самому ділі виявилося справою далеко не простою, як згадував Мей:

«після моєї виписки з лікарні переді мною постала величезна гора незіграних мною інструментальних і вокальних партій, які було необхідно розкласти на три голоси. Багато накладок ми зробили в Лондоні, ми закінчили „Killer Queen“, „She Makes Me“ (у ній були включені справжні нью-йоркські „звуки жахів“) і „Brighton Rock“, „Now I'm Here“, ми відпрацювали в останню пару тижнів, адже мені ідея цієї композиції прийшла в голову, коли я лежав у лікарні й міркував про турне з „Mott“ і про наше майбутнє».

Незважаючи на всі незгоди, «Queen» записали новий альбом, який переконав Джона Дікона в правильності свого вибору. У якомусь сенсі це був перший «справжній» альбом «Queen»: акцент ставився не на інструментальні соло, а більшою мірою на мелодійні пісні, серед яких насамперед виділялася «Killer Queen» («Убивча королева»), ода Мер'юрі — куртизанці вищого розряду («класні дами теж можуть бути повіями», — роз'яснював Мерк'юрі). Сингл з цією піснею вийшов в жовтні 1974 року і піднявся до другої позиції хіт-параду (на 1-е місце його не допустив тодішній ідол підлітків Девід Ессекс). Композиція мала успіх у критиків («„Queen“ звучить так, що немає сумніву: ця група-не одноденка», — заявила НМЕ); проте до того моменту групу вже просто нудило від згадки про журналістів, тому музиканти відмовилися практично від усіх пропозицій дати інтерв'ю (що ще більше загострило їх відносини з пресою).

Мей зазначив, що «Killer Queen»:

«стала поворотним моментом нашої кар'єри. Ця пісня найкращим чином висловила наш напрямок у музиці і була великим хітом, який був так потрібен нам, як символ нашого визнання й успіху. Знаєте, ми сиділи без гроша в кишені, втім, як і багато інших рок-групи, які билися на межі виживання. Ми всі існували в своїх лондонських комірках, зовсім як інші».

Наприкінці жовтня «Queen» вирвалася на британські гастролі і відкрили для себе справжню «куіноманію»: в Ліверпулі і Лідсі фани при появі групи штурмували сцену. Під час виступу в Глазго (зал «Аполло») екзальтовані шанувальники стягли Фредді зі сцени, і його довелося визволяти за допомогою служби безпеки. Перші десять рядів в залі були рознесені, однак директор «Аполло» все одно залишився задоволений: тому що вперше в його залі трапився аншлаг. В день того концерту альбом «Sheer Heart Attack» надійшов у продаж.

Традиційно третій альбом вважається лакмусовим папером творчості будь-якої групи, її таланту і творчого потенціалу, і «Queen» з тріумфом пройшли це випробування.

"Слухачі не могли вникнути в кожну композицію альбому, - згадував Рой Томас Бейкер, - оскільки їм здавалося, що хлопці злегка переборщили, і це так. На диску ми використовували всі хитрощі, на які були тоді здатні".
Незважаючи на тривалу натягнутість у відносинах між «Queen» і рок-пресою (учасники групи стверджували, що всі тодішні «цитати» були просто висмоктані з пальця самими музичними виданнями), альбом отримав схвальні відгуки: «Розкішний бенкет», — писала НМЕ, «Ніякої води, а чотири пісні взагалі можна слухати без кінця: „Killer Queen“, „Flick Of The Wrist“, „Now I'm Here“, „І“ і „In The Lap Of The Gods … Revisited“». Навіть «Brighton Rock», композиція, яка містила за відгуками критиків «видатне гітарне соло травня: вібруюче, з багаторазовим відлунням, воно захоплює слухача своєю міццю, ніби ви чуєте концертний виступ».

Британське турне завершилося двома концертами в лондонському «Рейнбоу», обидва були зняті на кіноплівку (щоб при бажанні можна було випустити фільм) і записані (щоб при бажанні можна було випустити концертний диск). Концертний запис було покладено на полицю, оскільки група вважала, що час для випуску концертного альбому ще не настав.

«Sheer Heart Attack» став переломним моментом у долі групи. І диск, і хіт — «Killer Queen», вийшли на 2-е місце у відповідних хіт-парадах (ця пісня стала першим американським хітом групи). В списках популярних альбомів Великобританії одночасно перебували всі три перші платівки «Queen».

A Night at the Opera

Гурт в 1976 році. Зліва направо: Дікон, Меркурі, Мей, Тейлор.

1975 — «Queen» відправляються в перший свій самостійний тур по США. Через великий попит на квитки довелося додати в гастрольний графік додаткові концерти, таким чином, іноді група давала на одному майданчику по 2 концерти на день. Кілька концертів довелося скасувати, тому що у Меркурі виникли проблеми з горлом через напружений графік, проте він продовжив турне, незважаючи на заборону лікарів. У січні «Queen» звернулися за допомогою до юриста Джима Біча, який повинен був звільнити групу від зобов'язань перед компанією звукозапису «Trident», яка перестала надавати групі необхідну підтримку, що викликало сильне невдоволення з боку музикантів. 2 квітня «Queen» вперше виступають у Канаді, того ж місяця група вперше відвідала Японію. У травні Фредді отримує премію «Ivor Novello» від «Союзу Поетів» за композицію «Killer Queen». Незабаром були остаточно перервані всі відносини групи з «Trident», а вже у вересні «Queen» уклали контракт з Джоном Рідом. У червні музиканти приступили до роботи над новим альбомом «A Night at the Opera», який вийшов в листопаді, альбом став самим високобюджетним, але все окупилося — диск моментально став популярним і приніс «Queen» першу платинову нагороду. На обкладинці альбому був використаний перероблений логотип групи, розроблений Фредді ще до першого альбому «Queen». В основі знаменитого герба — знаки зодіаку всіх учасників групи: дві феї символізують Діву, два леви — двох Львів, краб — Рака. Альбом презентували в «Opera Bar» театру «Colosseum» в Лондоні. Великий фурор призвела композиція «Богемська рапсодія». Композиція вийшла досить довгою, тривалістю — 5 хвилин 55 секунд, що викликало багато суперечок, начебто така велика за часом пісня — ніколи не стане хітом. Фредді вирішив дати послухати пісню своєму другові Кенні Еверетту, який працював ді-джеєм в Лондоні, при цьому Меркюрі сказав йому, що копія тільки для особистого користування, а не для ефіру, і Еверетт пустив пісню в ефір рекордні 14 разів за 2 дні. З тих пір «Богемську Рапсодію» можна було почути на кожній радіостанції. Це був величезний успіх, що позначив «Queen» як супер-групу. Через чверть століття у Великобританії її назвали піснею тисячоліття. На цю пісню був знятий відеокліп, який режисирував Брюс Говерс на основі ідей самих музикантів, згідно з опитуванням, організованому телефонною компанією «O2», британці стали вважати кращим кліпом усіх часів. У кліпі застосовані оптичні спецефекти: зйомка через шестигранну призму і дублювання осіб музикантів, також кліп прийнято вважати початком масового захоплення відеокліпами. «Bohemian Rhapsody» протрималася на верхніх рядках чартів Великобританії рекордні 9 тижнів. 

A Day at the Races (1976)

Група «Queen» провела перші чотири місяці 1976-го на гастролях в США, Японії та Австралії. У березні вийшов повнометражний фільм «Queen At The Rainbow» («Концерт Queen в Рейнбоу») як доповнення до фільму «The Hustle» («Суїта»); в травні група повернулася до Британії і відразу почала записуватися, розвиваючи успіх «Опери». Вперше музиканти самі виступають як продюсери, розпрощавшись з Роєм Томасом Бейкером.

29 травня Брайан Мей одружився на своїй подрузі Кріссі Маллен, а вже 18 червня пісня «You're My Best Friend» («Ти — моя найкраща подруга») вийшла на синглі. «Саундз» у своїй рецензії писала:

Це буде абсолютний успіх: найкрасивіші вокальні гармонії, сміливі гітарні акорди і чудовий голос Фредді. Негайно злетять на перше місце!" Насправді пісня вийшла на 7-у позицію

Записи в студії були перервані у вересні для того, щоб дати декілька концертів: два в Единбурзі, один в Кардіффі, а також виступити однією з головних зірок на безкоштовному концерті в лондонському Гайд-парку 18 вересня, цей виступ увійшов в аннали історії (іншими виступаючими були Кікі Ді, Стів Хілледж і група «Supercharge»). На всіх концертах прозвучав матеріал з майбутнього альбому.  

Безкоштовні концерти стали традиційними в Гайд-парку з 1968 року (у цьому ряді найвідомішим став пам'ятний виступ «Роллінг Стоунз» у 1969 році). Подивитися на «Queen» зібралося 150 000 глядачів, і практично всі присутні отримали величезне задоволення. Брайан Мей з особливою любов'ю згадував той день:

Виступ в Гайд-парку був суцільним кайфом. Розумієте, справа навіть не в самому концерті, а в традиції Гайд-парку. Я був на самому першому фестивалі, коли там були «Флойд» і «Джетро Талл»: відмінна атмосфера, відчуття свободи. Ми подумали, що треба б це відродити, але було страшнувато, а на ділі виникло стільки проблем! Один підбір місця розташування чого коштував, не кажучи вже про обмеження вечірнього часу для виступу. Зрештою, ми поступилися, так як вибилися з графіка на півгодини, через це ми не змогли вийти на "біс"
.  

Виступ закінчився, але розпалена публіка не відпускала групу, проте «Queen» була пов'язана даною заздалегідь обіцянкою не виходити за рамки відведеного їй часу: поліція заборонила групі вийти на сцену повторно. Джеррі Стік-Келсі, менеджер того турне, згадував:

Поліцейські пригрозили Фредді арештом, якщо він повернеться на сцену, а він просто сказився, коли побачив, що його позбавляють обожнюваної можливості вийти на "біс" і ще раз викликати захват публіки. Проте думка про те, що він, як і є - в своїх балетних рейтузах, - з'явиться на камері, зупинила його, і він здався!
Поліція в буквальному сенсі висмикнула штепсель з розетки, не тільки вимкнувши звукову апаратуру, але і зануривши весь парк в непроглядну темряву.  

Група завершила запис альбому «A Day At The Races» («День на скачках») в середині жовтня, і перший сингл з новим матеріалом був випущений в листопаді; публіка з нетерпінням очікувала нову платівку «Queen» (знову багато в чому завдяки старанням Кенні Еверетта, що повторив трюк з «незаконним» ефіром ще випущеного синглу). «Somebody Те Love» («Полюбити кого-небудь») не стала другою «Богемською рапсодією», і ніхто цього й не очікував, але композиція вийшла на 4-е місце хіт-параду.

10 грудня 1976 «A Day At The Races» надійшов у магазини; до того моменту попередні замовлення по Британії склали півмільйона примірників. Однак якщо рівень синглу був набагато вище середнього, альбом сильно розчарував публіку. Купаючись в променях слави «Опери», будучи впевненою в успіху знайденої формули, група вчинила найбільшу помилку: музиканти спробували відтворити атмосферу «Опери», навіть назва диска знову була взята у братів Маркс. Цього разу рецепт не спрацював, у музиці на протязі всього диску за визнанням критиків відчувалося нескінченне самовдоволення, в результаті альбом за визнанням публіки став «солодко-набридливим» і «безпорадно-рідким». Лише дві пісні альбому мали схвальні відгуки «Somebody Те Love» і «Good Old Fashioned Lover Boy» («Милий старомодний коханець»), усі інші критикувалися, прикладом тому може служити рецензія «Саундз»:

Альбом надто продуманий, надто зарозумілий, перевантажений виконавством на шкоду натхненню...

Однак подібні думки не позначилися на кількості проданих платівок, і знову на Різдво «Queen» очолювала список найпопулярніших альбомів.

«News of the World» і «Jazz» (1977–1979)

1977 — 4 січня група вилетіла в США, щоб підготуватися до майбутнього туру по Америці. Майже три місяці пройшли з концертами по Канаді та США. У травні «Queen» прибуває до Стокгольма для початку європейського туру. У жовтні того ж року група вперше бере участь в зйомках відеокліпу, з запрошенням членів фан-клубу. Це був кліп до пісню «We Are The Champions», який знімався у «New London Theatre». По закінченні зйомок група залишилася і влаштувала на сцені імпровізований виступ для подяки своїм шанувальникам, що допомагали на зйомках. У жовтні «Queen» отримали «Britannia Award» за «Богемську рапсодію» в номінації кращий британський сингл. 28 жовтня виходить новий альбом «Queen» — «News of the World». На лицьовій стороні обкладинки розміщувався малюнок, який Роджер побачив у Келлі Фріса, художника-фантаста. У листопаді музиканти знову вилетіли в США, щоб підготувати майбутній тур. Це був перший раз, коли їхні фінансові можливості дозволили їм забронювати літак. 11 листопада розпочався другий за рік американський тур. В Англію «Queen» повернулися лише до різдвяних свят, щоб провести їх разом з сім'ями. Саме в цей час пісня «We Will Rock You», яка трималася на першому місці французького хіт-параду дванадцяти тижнів, була витіснена «We Are The Champions».

1978 — у лютому група вирішила створити власну структуру управління. Музиканти розлучилася з Джоном Рідом (досить мирно). Договір про припинення співпраці підписали на задньому сидінні «Роллс-ройса», що належав Фредді під час зйомок кліпу «We Will Rock You», які проходили в саду будинку Роджера. В квітні зі Стокгольма почався невеликий європейський тур. А в липні «Queen» почали працювати над альбомом, який записували в швейцарському Монтре і у Франції. Це був перший альбом групи, створений за межами Великобританії. Щоб прорекламувати наступний свій сингл — «Bicycle Race», музиканти орендували Вімблдонський стадіон, де влаштували велосипедні гонки за участю 50 оголених дівчат. Спочатку на обкладинці до синглу планувалося розмістити зображення зі спини однієї з голих дівчат, проте у зв'язку з протестом громадськості довелося домалювати їй червоненькі трусики. В жовтні знову почалися американські та канадські тури. А 10 листопада в світ вийшов альбом «Jazz». До нього додавався буклет з постером, на якому були зображені ті самі оголені дівчата, проте американці його вилучили, вклавши замість нього спеціальну форму, після заповнення котрої охочі могли отримати постер. З нагоди виходу нового альбому в Новому Орлеані пройшла вечірка, яка увійшла в історію. Вона була організована самими «Queen», які мали намір запросити туди свою звукозаписну компанію «EMI» з Європи і «Elektra» (США). Керівники цих компаній вперше зустрілися на вечірці, причому кожна зі сторін, намагаючись довести кількісну перевагу, запевняла, що присутні усі директори. Вечірка пройшла на ура — карлики, боротьба в бруді, напівоголені офіціантки та інше. До кінця грудня тур по Північній Америці завершився, і група полетіла до Великобританії на Різдво.

1979 — у січні музиканти вирушили на гастролі по Європі, які почалися з Гамбурга. У березні група усамітнилися в «Гірській студії», що в Монтре, щоб попрацювати над концертним альбомом. «Queen» дуже подобалося працювати в цьому місці, тому вони не довго думаючи вирішили придбати студію. На питання місцевого звукоінженера Девіда Річардса, навіщо їм це, Фредді дотепно відповів: «Так щоб її в озеро скинути, дорогенька!». У квітні «Queen» знову їдуть до Японії на гастролі. У червні вони просять у «Англійського Тенісного Клубу» надати Вімблдонський Центральний корт для проведення концерту. Їм було відмовлено. У тому ж місяці виходить «Live Killers» — перший концертний альбом «Queen». Одного разу групі запропонували написати музику до фільму «Flash Gordon» (науково-фантастичний). Цікаво, що продюсер фільму Діно Де Лорентіс при першому обговоренні цієї ідеї поставив запитання: «А хто такі Queen?». Музиканти вирішили погодиться і в червні в Мюнхені приступили до роботи. Наприкінці року група відправляється в «The Crazy Tour». З ним вони виступали в таких іменитих місцях, як «Tiffany's in Purley», «The Lewisham Odeon», «Alexandra Palace» і «Hammersmith Odeon». В «Hammersmith Odeon» група брала участь у благодійному концерті на допомогу голодуючому кампучійському народу. На цих гастролях Джеррі Стіккелса, тур-менеджера «Queen», який їздив з ними з 1976 року, підкосила хвороба. Його терміново доставили в лікарню.

«The Game», «Flash Gordon» і «Hot Space» (1980–1983)

1980 — На початку року музиканти посилено працюють над новим альбомом «The Game», в якому вперше були використані електронні ритми синтезаторів. У червні вони знову їдуть в північноамериканський тур. У червні виходить «The Game», який в одній лише Канаді був платиновим п'ять разів. А композиція «Another One Bites The Dust» стала найбільш продаваним синглом «Queen» у світі. В США пісня стає суперхітом і займає лідируючу позицію одночасно в трьох чартах — рок, диско і соул. Групі присуджують нагороду Діка Кларка як «кращій групі». Крім того, вони отримали вищу нагороду журналу «Billboard» за «кращий сингл» в кількох номінаціях і були номіновані на інші нагороди, в тому числі «Греммі» і «Юнона» (Канада). 8 грудня, нарешті, виходить саундтрек до «Flash Gordon». Продажі альбомів «Queen» в світі до кінця цього ж року піднялися до позначки понад 45 000 000.

1981 — у лютому року група після чергового японського туру їде до Ріо-де-Жанейро, звідки починає свій перший південноамериканський тур. «Queen» стали першою рок-групою, яка відважилася збирати стадіони на цьому континенті, пробивши тим самим дорогу іншим музикантам. Устаткування групи доставляли з Токіо в вантажному літаку «Flying Tiger 747», заброньованому ними. Варто відзначити, що маршрут Токіо — Буенос-Айрес найдовший в світі повітряний шлях між столицями. 28 лютого в Буенос-Айресі відбувся перший південно-американський концерт групи. Три аргентинських стадіони, де зазвичай проходять чемпіонати світу, під час кожного концерту «Queen» були забиті повністю. Музиканти відіграли 5 концертів за 8 днів, після чого виступали 2 вечора в Сан-Пауло на велитенському стадіоні «Морумбі». У першу ніч на концерті були присутні 131 000 осіб. Це автоматично вписало «Queen» в рок-історію, як групи, що зібрала найбільшу аудиторію відвідуваності платного концерту. У загальній складності на обидва виступи музикантів на стадіоні «Морумбі» прийшло 251 000 чоловік. Поки тривав тур кожен з альбомів «Queen» входив в десятку кращих альбомів Аргентини. В Сан-Пауло музиканти відсвяткували успіх синглу «Love Of My Life», який залишався в чарті пісень Сан-Пауло понад 12 місяців поспіль. У квітні «Queen» знову їдуть до Південної Америки, тепер вже з туром «The Gluttons For Punishment Tour». Нажаль, останні два концерти, у венесуельському Каракасі довелося скасувати у зв'язку зі смертю колишнього президента країни. Група вирішила їхати виступати в Пуебло і Монтеррей, що біля Мехіко. Їх поїздка була затьмарена неприємним інцидентом — Хосе Рота, промоутера «Queen», заарештували і посадили до в'язниці. За його звільнення групі довелося викласти 25 тисяч доларів. У жовтні в один час виходять «Greatest Hits», «Greatest Pix» і «Greatest Flix». Альбом «Greatest Hits» відразу після релізу потрапляє в чарти і відтоді практично їх не покидає. А «Greatest Flix» — збірка відеокліпів, став першою збіркою промо-відеокліпів, до «Queen» цього не робив ніхто. «Greatest Pix» — це збірка фотографій, які відібрав Жак Лоу — особистий фотограф Джона Кеннеді.

1982 — 21 травня виходить «Hot Space», 12-ий альбом групи. «Queen» до того часу вже відіграли половину свого туру по Європі «Hot Space]]». 5 червня група дає в Мілтон Кінс на відкритому майданчику «Bowl» великий концерт, який знімався «Tyne Tees Television» під керівництвом режисера Гевіна Тейлора. Пізніше запис було показано в передачі «The Tube». Восени 1982 року звукозаписна компанія «Mercury Records» (Японія) випускає альбом «Gettin 'Smile», прийнятий спочатку багатьма за бутлег, тим не менше, виявилося, це справжній альбом групи «Smile». У грудні того ж року музиканти «Queen» як найбільш високооплачувані британські виконавці потрапили в «Книгу рекордів Гіннеса».

1983 — наприкінці літа «Queen» збирається в студійних апартаментах для роботи над новим альбомом. Процес проходив в лос-анджелеській студії «The Record Plant». Це був перший альбом групи, записаний в Америці.

«The Works» і «A King of Magic» (1984–1987)

1984 — у лютому виходить 13-ий альбом «The Works». Синг «Radio Ga Ga», який теж потрапив в альбом, стає всесвітньовідомим хітом і досягає в 19-ти країнах перших рядків у чартах. У зйомках відеокліпу для цієї пісні, який режисирував Девід Маллет, знову брали участь члени фан-клубу. Однак найнесподіванішим виявився кліп до наступного синглу «I Want To Break Free». У ньому також взяли участь фанати групи, а музиканти одяглися, як жіночі персонажі популярної у Великобританії мильної опери «Coronation Street». На питання чому, Роджер сказав, що їм набридли епічні, серйозні відеокліпи, прийшов час пожартувати. Американський канал MTV відмовився показувати відеокліп. У серпні цього року «Queen» їдуть в Бельгію, щоб почати новий тур «The Works». А в жовтні музиканти відіграли серію концертів в південноафриканській Бопутатсвані на знаменитому стадіоні «Super Bowl» в Сан-Сіті. Під час цих концертів у Фредді з'явилися серйозні проблеми з голосом, через що навіть довелося скасувати частину концертів. Однак ці проблеми здавалися дрібницею в порівнянні з тим, як їх зустріли вдома: громадськість була обурена їх поїздкою, так як в Південній Африці діяли закони апартеїду. На своє виправдання музиканти заявили, що їх група аполітична і що в Південну Африку вони поїхали грати свою музику для людей, а інших причин не було. В вересні 1984 року виходить «We Will Rock You» — перше повнометражне відео «Queen». Фільм був знятий в Монреалі в 1981 році під час їхніх концертів. Восени в списку двох сотень найкращих британських альбомів знаходилися не менше 9 альбомів групи.

1985 — рік пройшов під знаком «Рока в Ріо», оголошеного найбільшим рок-фестивалем, що проводився коли-небудь у світі. «Queen» дісталася на цьому заході роль хедлайнерів. «Рок в Ріо» транслювався по всій Південній Америці, однак лише «Queen» випустили свій виступ на цьому фестивалі на відео, яке вийшло в травні 1985 року під назвою «Live In Rio». 13 квітня музиканти вперше вирішили виступити в Новій Зеландії. Примітно, що коли група прибула на місце, то їх зустріла демонстрація анти-апартеїду. Концерт проходив в Окленді на стадіоні «Mount Smart». На цей виступ також приїхав вокаліст групи «Spandau Ballet» Тоні Хедлі. Йому так хотілося побачити виступ «Queen», що він спеціально прилетів з Австралії, де гастролювала його група. Під час виступу на біс він навіть приєднався до «Queen». У квітні того ж року група перебувала в австралійських гастролях. Правда, не обійшлося без проблем. Наприклад, виступ в Мельбурні взагалі пройшов без освітлювальної установки, тому що вся комп'ютерна система, яка відповідала за освітлення, вийшла з ладу. Крім того, під час всього туру безперервно йшов дощ. Незабаром після своїх пригод в Австралії група вилітає до Японії. Їх концерт в «Олімпійському басейні» Токіо знімався компанією NHK для подальшого показу на телебаченні цієї країни. 13-е липня увійшло в історію під знаком глобальної акції «Live Aid», яка проходила на стадіоні «Уемблі» і в Філадельфії. «Queen» стала однією з тих груп, хто виконав свою 20-хвилинну програму. На них дивився весь світ. І преса, і публіка одностайно визнали «Queen» групою, що затьмарила абсолютно всіх. Для «Queen» ця подія виявилася поворотною: незадовго до цього музиканти прийняли рішення відпочити якийсь час один від одного, проте такий успіх надав їм нового ентузіазму і сил. Результатом такого підйому творчих сил став сингл «One Vision». Коли Расселу Малкахі, який тільки починав знімати свій перший фільм «Горець», знадобилося написати до нього музику, він вирішив звернутися до «Queen». Як заявив Малкахі, «Queen» стали першою групою, яка прийшла йому в голову.

1986 — 2 червня «Queen» випускають свій 14-ий альбом «A Kind of Magic», у якому була музика до «Горця». Після свого виходу альбом моментально потрапив на 1-е місце чарта Великобританії і залишався в п'ятірці кращих 13 тижнів поспіль. 7 червня «Queen» знову відправляються з гастролями. На цей раз вони їдуть в європейський «Чарівний тур». Перший виступ в рамках туру пройшов на стадіоні «St. James Park» в Ньюкаслі. «Queen» і їх промоутер Нарві Голдсміт вирішили віддати усі доходи від концерту в «Міжнародний дитячий фонд». 11 липня група дає в британській столиці два аншлагові концерти на стадіоні «Уемблі». На концертах було випущено в нічне небо 4 надувних персонажа з обкладинки «A Kind of Magic». Причому другий виступ знімався «Tyne Tees» для показу по телебаченню. Режисером знову був Гевін Тейлор. Трансляція зйомки проходила одночасно і по «Незалежній радіомережі», і по «Четвертому каналу». Це було вперше в історії Англії, більше такого вже не відбувалося, швидше за все, тому, що для подібних трансляцій кожна незалежна радіостанція потребувала забезпечення супутниковою тарілкою для отримання звуку. 27 липня «Queen» знову увійшли в історію (у групи це вже увійшло в звичку), коли вони виступили на «Непстадіоне» в Будапешті. Уперше рок​​-група такої величини виступала на стадіоні в країні Східного блоку, і всі квитки були повністю розпродані ще задовго до концерту. Виступ було знято угорською державною кіностудією «MAFILM» за сприяння «Queen Films», для цього їм довелося реквізувати всі наявні в країні 35-ти міліметрові кінокамери. 9 серпня на спеціально розмальованому «Чарівному вертольоті» група прилетіла до Хертфордширського ​«Небуорте-Парк», де дала останній концерт «Чарівного туру». За весь тур це виявився найбільший концерт — понад 120 тисяч осіб. Ця подія спровокувала найбільшу в історії пробку, оскільки кожен прагнув встигнути вчасно. Протягом цього туру по Європі в загальній сумі на концертах групи побувало понад 1 мільйон чоловік, в одній тільки Британії — понад 400 тисяч. В цьому ж році «EMI» випускає на компакт-дисках усі альбоми «Queen». Цей випадок став першим, коли повна колекція альбомів виконавця була видана одночасно. Взимку в світ вийшов 15 альбом «Queen», який був до того ж концертним. В чарти Великобританії «Live Magic» увійшов під № 3. 13-го грудня о дев'ятій ранку в Будапешті пройшла прем'єра «Live In Budapest» — фільму-концерту «Queen», що зібрав повний аншлаг на усіх 9 показах, що проходили в цей день. Потім фільм йшов по 7 сеансів щодня впродовж тижня. За 1986 рік кількість альбомів «Queen» проданих в одній лише Великобританії склало 1774991.

1987 — виходить документальна трилогія «The Magic Years». Її творці, Руді Долезал і Хейннс Россакер, продюсерсько-режисерська команда з Австралії, була разом з «Queen» протягом усього «Чарівного туру» по Європі. Вони знімали музикантів абсолютно скрізь: на сцені, на відпочинку, за лаштунками, за грою. Руді і Хейннса переглянули архівні зйомки концертів, відеокліпів та інтерв'ю, а потім самі розпитали групу, їх фанів, друзів і різних «зірок». «The Magic Years» був нагороджений численними нагородами, в тому числі знаменитим американським «Срібним Екраном» , а також «IMMC» в Монтре на телефестивалі «Золота Роза». Крім того, в 1987 році музиканти отримали за свій «Видатний внесок у британську музику» престижну премію «Ivor Novello».

«The Miracle», «Innuendo» і «Made in Heaven» (1988–1995)

1988 — У січні Queen повертаються в студійні стіни для роботи над альбомом THE MIRACLE.

1989 — У Мерк'юрі трохи змінився голос, він збрив вуса (пізніше відростив бороду) і став одягатися більш строго. 22 травня вийшов альбом «The Miracle» і посів 1-е місце в британському хіт-параді. Йому належало стати хітом світового масштабу — він став першим в більшості європейських країн. Для реклами альбому всі чотири учасники групи прийшли на студію Радіо 1 і дали інтерв'ю ді-джею Майку Ріду — для нього це був великий куш, так як група вже декілька років нікому не давала інтерв'ю. Як зазвичай в кінці десятиліття на телебаченні, особливо у Великобританії, проходили численні програми «кращі 80-х», і Queen були названі кращими Незалежним телебаченням, читачами журналу «ТВ Таймс», а також були проголошені кращою групою 80-х. Разом з альбомом виходить відразу п'ять синглів. Вихід кліпів підігріває чутки про хворобу Мерк'юрі, які тепер активно спростовуються як музикантами групи, так і самим Мерк'юрі. Безумовно, група дуже зраділа присудженню такого звання і всі вчотирьох прийшли на церемонію нагородження. Наприкінці листопада 1989 вони знову повернулися в студію для роботи над наступним альбомом.

1990 — У лютому «Queen» знову було нагороджено, тепер вже з боку «Британської звукозаписної індустрії», призом за «Видатний вклад у британську музику». Після вручення нагороди «Queen» в повному складі вирушила на зоряну вечірку в лондонський «Groucho Club», спеціально організовану для святкування знаменної події. В листопаді цього ж року «Queen» підписують з «Hollywood Records», яка фінансується «Діснеєм», новий великий контракт. В планах «Hollywood» було повернути «Queen» колишню популярність, тому було вирішено перевидати на компакт-дисках і ремастувати всю колекцію альбомів групи. Раніше в США в цьому форматі не було видано жодного альбому «Queen».

1991 — 14 січня група випускає Innuendo — епічний сингл тривалістю 6,5 хвилин, який отримав приголомшливий успіх. Він приніс Queen 3-ій «№ 1» у Великобританії за сингл і, крім того, посів перші позиції в усіх європейських хіт-парадах. У квітні Queen починає записувати альбом Innuendo, а 30-го травня Фредді востаннє знімається у відеокліпі на легендарну композицію These Are The Days Of Our Lives. Для аудиторії в США була створена версія відеокліпу, спеціально анімована мультиплікаторами на студії «Дісней». У жовтні було випущено подвійний альбом GREATEST HITS TWO, куди увійшли 17 треків. Тоді ж виходить і GREATEST FLIX II, і GREATEST PIX II, який цього разу був складений Річардом Греєм. Також виходить спеціальне видання Box Of Flix, до якого увійшли відеокліпи з Flix I & II і 4 бонусних кліпи. " Hits II ", і " Flix II " — обидва потрапили на 1-е місце в чартах. 23-го листопада Фредді робить офіційну заяву про те, що він хворий на СНІД. Він помер на наступний день. Згідно з останнім бажанням Фредді, на користь фонду Терренса Хіггінса, який почав боротьбу проти «чуми 20 століття», виходить диск з 2-ма синглами — These Are The Days Of Our Lives і Bohemian Rhapsody. Сингл моментально потрапив на 1-е місце чарту Великобританії, де залишався п'ять тижнів. Збори від його продажі перевищили мільйон фунтів стерлінгів і були спрямовані на боротьбу зі СНІДом. Взимку 1991 року в британську сотню кращих альбомів входило не менше десятка альбомів Queen.

1992 — на «BRIT Awards» Фредді був посмертно нагороджений за «Видатний вклад у британську музику». Крім того, «These Are The Days Of Our Lives» була названа «Кращим синглом 1991 року». На церемонії Брайан і Роджер заявили про те, що вони мають намір організувати в знак пам'яті про Фредді на стадіоні «Уемблі» грандіозний концерт. Квитки, що надійшли в продаж на наступний день, були розпродані, всі до єдиного 72000, протягом 6 годин. Виступ відбувся в понеділок, в Пасху, 20-го квітня 92-го року. Того дня до Брайану, Джону і Роджеру на сцені стадіону «Уемблі» приєдналися багато зірок, щоб віддати данину пам'яті Меркьюрі. Стадіон виявився заповнений вщерть і, крім того, понад мільярд шанувальників дивилося трансляцію по ТБ.     У квітні цього ж року Queen отримують «Ivor Novello» в номінації «Кращий сингл» за «These Are The Days Of Our Lives». А до Різдва виходить подвійне відео «The Freddie Mercury Tribute Concert», всі кошти від продажу якого були перераховані в «Mercury Phoenix Trust» — фонду, який займався збором коштів від концерту і спрямуванням їх на допомогу хворим на СНІД та ВІЛ-інфікованим.

1995 — завершується те, над чим Queen працювати ще в 91-му році. Брайан, Роджер і Джон випускають довгоочікуваний альбом «MADE IN HEAVEN». Для багатьох цей акорд став завершальним в ері Queen, так як було оголошено, що даний альбом — останній.

1997 — Навесні Queen знову отримали «Ivor Novello» в номінації «Краща пісня» за «Too Much Love Will Kill You».     Після смерті Фредді на окремих виступах і записах Queen в різний в якості солістів виступали Джордж Майкл, група «Five» і Роббі Вільямс. Але найбільш успішним виявився союз групи з Полом Роджерсом — представником блюз-року. Проект отримав назву «Queen + Paul Rodgers. Return of the Champions». Музиканти їздили на гастролі, виконуючи традиційні пісні «Queen» і пісні Пола Роджерса, при цьому збирали пристойні аудиторії. Між тим, Дікон від участі в новому складі відмовився.

2002 — в лондонському театрі Dominion відбулася прем'єра мюзиклу, присвяченого Фредді, під назву «We will rock you». В основу постановки лягли пісні Queen. Пізніше пішли його національних варіацій в Іспанії, США, Німеччини, Росії та Японії. Через рік, біля того ж Dominion, був відкритий ще один пам'ятник Фредді. Його висота — 8 метрів.

2006 — Брайан заявив про те, що буде записаний новий студійний альбом спільно з Полом Роджерсом.

2007 — На Новий рік виходить сингл Say it's Not True, який був написаний Тейлором. На концертах пісня вже виконувалася. У британському чарті він досяг 90-го місця.

2008 — група організувала новий тур. Відкрився він благодійним виступом в Харкові. Концерт під назвою «Life must go on!», Який був організований фондом «АНТИСНІД»​​, відбувся ввечері 12 вересня на Майдані Свободи, зібравши найбільшу за історію групи аудиторію в 350 тис. Осіб. Музиканти зіграли 28 композицій. Вхід на концерт був безкоштовним, тому музиканти не отримали гонорар за виступ, а приймаючою стороною лише були оплачені витрати на перебування і проведення самого концерту

Дискографія

Докладніше: Дискографія Queen
  • Queen (1973)
  • Queen II (1974)
  • Sheer Heart Attack (1974)
  • A Night at the Opera (1975)
  • A Day At The Races (1976)
  • News of the World (1977)
  • Jazz (1978)
  • The Game (1980)
  • Flash Gordon (1980)
  • Hot Space (1982)
  • The Works (1984)
  • A Kind of Magic (1986)
  • The Miracle (1989)
  • Innuendo (1991)
  • Made in Heaven (1995)
  • The Cosmos Rocks (2008)

 

На цьому сайті використовуються фото та тексти, що належать їх авторам. Всі матеріали викладені для ознайомлення та узяті з відкритих джерел.